Ідеологізація національно-культурного життя радянської України 1921—1939 рр.

 Завдання: 

Підготуйте доповідь із мультимедійним супроводом (навчальний проект) за одним із пунктів плану. Намагайтеся спиратися на наукову термінологію, факти, події. Дотримуйтесь принципу хронології. Використовуйте карти, схеми, фото, портрети, відео. Наводьте приклади процесів і явищ!!!

1. Ідеологізація національно-культурного життя радянської України.
2.  Освіта.
3.  Наука.
4.  Мистецькі спілки у 1920–1930-х рр. 
5. Митці Розстріляного відродження й апологети соцреалізму.
6.  Кінематограф.
7.  Олександр Довженко.

Масові репресії та їх ідеологічне виправдання.

 Ознайомтесь із різними джерелами теми (відео, інформаційні сайти, текстом підручника) 

Перегляньте відео

Корисні сайти

Територія терору
"Великий терор"
"Великий терор у фотографіях" 

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні

1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.

2. Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних репресій 1937–1938 рр. – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 р. також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

5. НКВД УРСР розташовувався у Києві у 1934–1938 рр. у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), у 1938–1941 рр. по вул. Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вул. Рози Люксембург (нині – Липська), 16.

6. У 1955 р. КГБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, в якій дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їх рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».

7. В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937 року), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».

8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.

9. Влітку 1937 року введено ряд нормативних документів, які посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931-му був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена «як дружина петлюрівського міністра».

10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936-го, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

Керівництво УСРР (УРСР) у 1920—1930-ті рр.

Голови Раднаркомів УСРР (УРСР)           Перші (генеральні) секретарі ЦК КП(б)У

М. Скрипник — 1918—1919 рр.    Е. Квірінг — 1918—1919 рр.

X. Раковський — 1919—1923 рр.  В. Молотов — 1920—1921 рр.

В. Чубар — 1923—1934 рр.            Д. Мануїльський — 1921—1923 рр.

П. Любченко — 1934—1937 рр.    Е. Квірінг — 1923—1925 рр.

М. Бондаренко — 1937 р.   Л. Каганович — 1925—1928 рр.

Д. Коротченко — 1938—1939 рр.  С. Косіор — 1928—1938 рр.

М. Хрущов — 1939—1947 рр.       М. Хрущов — 1938—1947 рр.

Репресивно-каральні органи СРСР (УСРР (УРСР))

Роки існування         Назва  Абревіатура

1917—1922    Всеросійська Надзвичайна комісія            ВНК (рос. ВЧК)

1923—1934    Об'єднане Державне Політуправління     ОДПУ (рос. ОГПУ)

1934—1941    Народний Комісаріат внутрішніх справ   НКВС(рос. НКВД)

1941 — 1946  Народний Комісаріат державної без пеки            НКДБ (рос. НКГБ)

1946—1953    Міністерство держбезпеки  МДБ (рос. МГБ)

1953—1954    Міністерство внутрішніх справ     МВС (рос. МВД)

1954—1991    Комітет державної безпеки КДБ (рос. КГБ)

Причини і перебіг Голодомору 1932-1933 рр – геноциду українського народу.

 
Підготуйте конспект теми за планом:

1.      Розкуркулення і насильницька колективізація.

2.      Опір селянства.

3.      Примусові хлібозаготівлі.

4.      Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу.

5.      Масштаби та наслідки Голодомору.

6.     Національно-демографічні зміни.

Матеріали до теми

Література:

 1. Власов В.С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти / В.С. Власов, С.В.Кульчицький, –  Київ : Літера ЛТД, 2018. – с. 143-149.

2. Бурнейко І.О., Хлібовська Г.М., Крижановська М.Є., Наумчук О.В. Історія України. Рівень стандарту : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. – Тернопіль : Астон, 2018. – с.134-137.

3. Гісем О.В. Історія України. 10 клас: - Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2007. – с.135-145

4.  Історія України (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти / / О. І. Пометун, Н. М. Гупан. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. –151-160.

5.  Історія  України : ( рівень стандарту) : підруч. Для 10 класу зак. заг. Освіти / О.К. Струкевич – Київ : Грамота, 2018. – с.127-134

 

Історичні задачі.

1) У листі Косіора до Сталіна від 15 березня 1933 р. стосовно посівної кампанії зазначається: «Те, що голодування не навчило ще багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільні підготовка до сівби». Якого «уму-розуму» прагнула навчити Компартія колгоспників?

  2) Відомий український історик С. Кульчицький стверджує: «Сталін знищував не етнічних українців як     таких, а громадян України, тобто представників української національної державності, яка була для нього небезпечна навіть у радянській формі». Чи згодні ви з такою думкою?