Шановні студенти!
Я впевнена, що Вам буде цікаво дізнатися про непрості, сповнені драматизму й болю долі наших земляків, які віддали свою молодість, свободу й життя за мрію про вільну Україну!
Поверхова і непослідовна за своїм змістом хрущовська «відлига» принесла українській національно свідомій інтелігенції великі сподівання й гіркі розчарування.. Передова молодь, відчувши смак свободи, не хотіла зупинятись, а прагнула справжньої демократизації суспільства. Із середини 60-х до 80-х pp., з відходом влади від політики лібералізації, у республіці посилилося відверте ігнорування правлячою компартійною верхівкою конституційних прав людини. Закономірним наслідком цих процесів стала поява руху захисту прав людини. Його представники, як і учасники вже традиційних опозиційних груп культурницького та самостійницького спрямування, також жорстоко переслідувалися владою. Ще одним новим різновидом опозиційного руху стала боротьба за свободу совісті, свободу віросповідання, що вели, як правило, представники забороненої у 1946 р. Української греко-католицькоїцеркви (УГКЦ).
Таким чином, основними напрямами опозиційного руху в Україні 60-80-х pp. були:
♦самостійницька течія, репрезентована нелегальними групами і організаціями;
♦національно-культурницька,представлена колишнім шістдесятництвом;
♦правозахисна, учасники якої виборювали права людини;
♦релігійнозахисна, що виступала за реабілітацію репресованої УГКЦ.
Влада намагалася всіма можливими засобами ізолювати від суспільства небезпечних для себе людей. У непримиренній боротьбі з правлячим режимом український опозиційний рух виховав у своїх лавах цілу когорту справжніх патріотів України: Михайло Горинь, Валерій Марченко, Василь Стус, Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, Микола Руденко, Іван Світличний, Степан Хмара.
Відео:
Матеріали для опрацювання теми:
ЛекціяУкраїнська Гельсінська спілка
Словник термінів з теми
Віртуальний музей "Дисидентський рух"
Постійна експозиція Музею шістдесятництва
Завдання:
1. Опрацюйте матеріали блогу й залиште коментар стосовно власного ставлення до явища дисиденства й його історичної ролі в розбудову української державності.
2. Прокоментуйте вислів В.Мороза - історика, дисидента: "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».
3.Чому влада оголосила публікацію Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" антирадянським твором?
4. Створіть авторську презентацію " Український дисидент", використовуючи стислі біографічні відомості, акцентуючи увагу на дисидентській діяльності. Ваші роботи будуть публічними!
3.Чому влада оголосила публікацію Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" антирадянським твором?
4. Створіть авторську презентацію " Український дисидент", використовуючи стислі біографічні відомості, акцентуючи увагу на дисидентській діяльності. Ваші роботи будуть публічними!
1. Я вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР,тому що:
ОтветитьУдалить- за час СРСР, українську культуру зупиняли на часі розвитку,забувались українські пісні,а моментами й мова,а рух дисиденства сприяв розвитку,поновленню і стабільному початку нової України.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить3. Он подчеркивал, что советская политика направлена на тотальное подавление национальных интересов коренного населения Украины и требует немедленных изменений. Сразу после выхода произведения его объявили антисоветским, а все, кто хранил, распространял или просто читал труд, объявлялись уголовными преступниками. Сам И. Дзюба был исключен из Союза писателей Украины и оказался под надзором КГБ. Несмотря на это, с 1968 г. работа неоднократно печаталась за рубежом, ее перевели на русский, английский, китайский, французский и итальянский языки. Однако в Украине произведение было опубликовано только в 1990 г. в журнале «Отчизна»
ОтветитьУдалить1. На мою думку, дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини - незалежності України, її суверенітету, прав і процвітання. Мабуть, немає людини, яка б не хотіла жити у мирі і злагоді з усіма. Дисиденти ціною власних життів, свободи, різних життєвих благ прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутньому.
ОтветитьУдалитьВони молодці!
2. Віра людини - це явище вибіркове, непостійне, на жаль. Але коли з'явиться у вашому житті людина, яка буде йти вперед, не дивлячись ні на що, то ми задумаємося над тим, як ми живемо, чого прагнемо. Звісно, що така думка, яка суперечить мільйонам інших думок має негативні, а іноді і летальні наслідки. Прикладом були дисиденти. Стали вони прапорами для свого і майбутніх поколінь, бо ми починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо. Іще кажуть, що геніальні люди покликані згоріти, щоб осяяти своє століття.
ОтветитьУдалить3. У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ, а не на власне "Я". Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього і був жорстоко покараний: його виключили зї Спілки письменників Украаїни і КГБ взяло над ним нагляд.
ОтветитьУдалить1.Дисиденство,на мою думку,це сильні,відважню люди,які можуть відстояти свою точку зору!Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьСаме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3.У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідається про всю жорстокість тоталітарної системи,весь жах який відбувався протягом цих жахливих років.Тобто чиста правда,яка відбувалась на самом ділі.І.Дзюба не побоявся відстоювати власну думку проти всієї жорстокості,за що він дуже сильно поплатився виключенням з Спілки письменників,та взагалі своїм життям.
ОтветитьУдалить1.На мою думку, дисиденти дуже сильні, відважні люди, які нічого не бояться і йдуть до своєї мети відчайдушно. Я вважаю, що дисиденти дуже позитивно вплинули на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки їм було поновлення і стабільність,відновлення української мови,українських пісень, віршів та поезій.
ОтветитьУдалить3. Іван Дзюба у своєму творі підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями.
ОтветитьУдалитьДисиденти, дуже сміливі і відважні люди.Вони боролися за демократизацію суспільства, поновлення та дотримання прав та свобод людини. Власне в Україні ця течія набула більшого розмаху, ніж на інших територіях. Українські дисиденти боролися за право вільності української мови, її культури та можливості повернення народу його державності та соборності.
ОтветитьУдалить3.Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
ОтветитьУдалитьІван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики. Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
На мою думку, дисиденти - це люди, які думали "по-іншому", тобто інакомислячі. Вони боролися за свободу слова, за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.
ОтветитьУдалить"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за свободу. А «знищені стають прапором» - це пам*ять, для майбутніх поколінь. Тобто щоб стати пам*ятю для поколінь майбутніх, треба загинути за свободу, в даному випадку, це дисиденти.
ОтветитьУдалитьВлада оголосила публікацію Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" антирадянським твором, тому що в ній Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
ОтветитьУдалитьДисиденти це ті люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.
ОтветитьУдалитьДо «шестидесятників» належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині.
ОтветитьУдалитьЄвген Сверстюк писав у 1993 році:
"...Серед ознак шестидесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає.
Перші прояви цього руху мали місце наприкінці 50-х-на початку 60-х років, коли на Західній Україні було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них «Група юристів» на чолі з Левком Лук'яненком. Вона закликала до здійснення законного права України на вихід із Радянського Союзу. Після виявлення цих груп їхніх учасників на закритих процесах було засуджено до тривалих термінів ув'язнення.
Завдяки цілеспрямованим діям дисидентів у 60х рр. була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка.
На початку 70х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Активні дії правозахисників стали відомі на Заході, повідомлення про них потрапили на сторінки іноземної преси.
Іван Дзюба дуже відкрито розповідає про жорстокість тоталітарної системи.У 1989 Іван Дзюба був одним із засновників Народного руху України - антикомуністичної організації і однією з найстаріших партій України.1973 — Київський обласний суд засудив його до 5 років ув'язнення і 5 років заслання за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
ОтветитьУдалить1. Якщо буде існувати держава і влада, то завжди будуть знаходитися люди, які хотіли б змінити щось або кардинально. В свої часи дисидентивиступали проти інуючої влади, таким чином вони прагнули створити незалежну Україну.Дисидентсво дало міцний поштовх для розбудови України, воно було наче тліючою скибкою,яка у доречний момент була готова розпалити вогонь. Я вважаю, що утворення незалежної України якоюсь значною мірою зобов'язане дисидентству.
ОтветитьУдалить2. Дисиденство повело багатьох стражденими шляхами справді мучеників. Заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, життям, як Василь Стус, який дійшов до кінця і поклав своє життя заради віри. Тому можна сказати, що побачивши муки цих людей і сам можеш "запалитися" їхніми поглядами і їх доля є прапором для нас, на який ми дивимось знизу угору і, навіть, дивуємося стійкості переконань цих людей.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1.В 50-60 роки в Україні виникає дисиденство як рух інакомислячих.Головними представниками були: В. Стус,Л.Костенко,І.Світличний,В.Мороз,А.Горська,І.Драч та інші..
ОтветитьУдалитьВ СРСР дисиденти виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в неросійських республіках — за національні права, власну державність.
На мою думку,дисиденство зіграло дуже важливу роль у розбудові української державності.
1. Дисиденти- це інакомислячі. Вони буди проти влади. Ці люди виступали за свободу слова і свободу України, за національні права, власну державність. У 60-ті роки багато хто був Дисидентом(Стус,Костенко,Дзюба,Горська і т.д) Вони прагнули створити незалежну Україну.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» - тут мучениками виступають дисиденти, у яких була віра,незламна, вони чітко шли до своєї мети. А "знищені стають прапором" - у цьому вислові прапор представлений певним прикладом, тобто після знищення дисидентів, пам*ять про них залишиться і люди будуть наслідувати їх.
3.У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін. Вона пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ, а не на власне "Я".Він з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні. Звичайно, владі це не сподобалось, і влада оголосила цей твір антирадянським.
Влада оголосила публікацію Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" антирадянським твором, тому що Дзюба доводив,що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.Також він вважав,що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
ОтветитьУдалить1)Думаю, що дисиденство вплинуло позитивно на розвиток країни. Дисиденти хотіли розвивати Україну.Виступали за свободу та вільний рух, культуру,релігію,вільний розвиток української мови хоч і не легально. Незважаючи на те, що дисиденти не вдавалися до активних насильницьких дій з метою зміни існуючого державного ладу, а наголошували на необхідності радикальних демократичних змін, їх переслідували (заборона друкування художніх і політичних творів, прилюдних виступів, судові процеси, ув'язнення в таборах, перешкоди у працевлаштуванні за фахом тощо). Після повалення тоталітарних режимів колишні дисиденти відповідно до своїх переконань брали активну участь у суспільно-політичному житті.
ОтветитьУдалить2)Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні. Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?” антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином. Сам Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі спілки письменників і зазнав переслідувань з боку КҐБ, а 72-го року був ув’язнений на 18 місяців.
1.Дисиденти - це люди, які не боялися висловлювати свою думку. Вони боролися за вільний розвиток України, її мови та культури.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики"
ОтветитьУдалитьНа превеликий жаль люди звертають на щось увагу тільки тоді, коли є жертви, мученики. Тоді вони, мабуть, починають в щось вірити. В данім вислові "мечениками" - є дисиденти, а вислів "знищені стають прапором" означає те, що герої не вмирають, вони назавжди залишаються в нашій пам*яті.
3.Іван Дзюба відкрито розповів про жорстокий тоталітаризм.. Це лишній раз нагадую нам, що в той час висловлювати свою думку було дуже небезпечно. Владі звичайно не сподобався твір "Інтернаціоналізм чи Русифікація", за написання якого Дзюба поплотився.
ОтветитьУдалить1. Як казав Іван Дзюба: «Я пропоную... одну-єдину річ: свободу — свободу чесного публічного обговорення національного запитання, свободу національного вибору, свободу національного самопізнання й саморозвитку. Алі спочатку й насамперед має бути свобода на дискусію й незгоду» Я вважаю, що за таке треба боротись. Вони закликали до проведення в СРСР реформ, а чи не до революції чи відокремлення, і виступали проти національних репресій на Україні та за громадянські права в СРСР.
ОтветитьУдалить2. Віра є у кожної людини, інколи вона згасає, коли людям здається, що нечего вже зминити не можно. Але коли ти розумієшь, що там десь в тюрмі сидять люди, які всіми силами прагнуть за найкраще майбутне для народу, то розумієшь, що вона николи не згасне.
3. Тому що Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Дисиденство-,це сильні,відважню люди,які можуть відстояти свою точку зору!Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьСаме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3.Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?” антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином. Сам Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі Спілки письменників і зазнав переслідувань з боку КҐБ, а 72-го року був ув’язнений на 18 місяців. Праця “Інтернаціоналізм чи русифікація?” була розповсюджено, звичайно, для службового користування, в обмеженому накладі для тодішніх партійних бонз, поширювалася у самвидаві, а у лютому 68-го року була опублікована у журналі “Сучасність”. Розголос цієї праці був по-справжньому величезний. Пізніше помічник Щербицького Врублевський у своїх спогадах писав, що ця робота була написана на рівні доброї докторської дисертації і змусила багатьох – навіть тодішніх партійних лідерів – щось переосмислити в своїх поглядах. Але ще більше ця робота давала для українського загалу. Абсолютно неспростовними аргументами порівняння тих самих ленінських цитат чи партійних резолюцій доби українізації з конкретним їх виконанням в Українській Радянській Соціалістичній Республіці в шістдесятих було показано величезну відстань між проголошеними гаслами і реальною дійсністю знищення української нації, як такої. Наступне покоління, покоління 1970-х, уже за сам факт читання книги Івана Дзюби – не має значення, чи передрукованої на машинці, чи нелегально привезеної з-за кордону – платило тоталітарній системі велику ціну. Досить було піймати студента на прочитанні “Інтернаціоналізму чи русифікації?”, як його щонайменше виганяли з лав “радянського студенства”. А могли й запроторити за ґрати. Робота без дозволу і відома автора неодноразово видавалася за межами Радянського Союзу українською, англійською, російською, китайською, французькою та італійською мовами. В Україні цей твір був опублікований тільки 1990-го року у журналі “Вітчизна”, а окремою книгою виданий 1998-го року.
ОтветитьУдалить1. Дисиденти вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.Дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.Це сильні люди котрі боролися до кінця, за те щоб існувала Україна , українська мова, література , культура та ін.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» Як я вже казала, що дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї! Тому для нас імена дисидентів запамятаються назавжди тобто стануть для нас прапором у житті.
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1) На мою думку, дисиденти - це сильн люди, які сміливо крокували до меті (незалежноста Україна).
ОтветитьУдалитьВони давали людям надію, віру про незалежність..
"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьВіра дає народу мотивацію, що буде незалежність, буде Україна, і загиблі дисиденти це доводили - були прапором за, яким треба йти...
3) У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються правда, яка вона була в СССР: жорстока, підла, не давала змогу вибирати, рав у людей не було (тільки формальні).
ОтветитьУдалитьРоль дисидентського руху в Україні надзвичайно велика, бо
ОтветитьУдалитьзавдяки цим людям відродилась українська незалежність. Вони дебютували у 60-х роках, а результат
їхньої роботи було видно наприкінці 80-х. З одного боку, вони не могли багато зробити, а з другого, зробили багато. Вони переформатували
Україну. Це була правдива опозиція. Саме шістдесятники-дисиденти наблизили незалежність України.
В праці «Інтернаціоналізм чи
ОтветитьУдалитьрусифікація?» Іван Дзюба з марксистських
позицій проаналізував національно-
культурну політику радянської влади в
Україні. Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи
русифікацію?» антирадянським твором,
а його поширення, зберігання чи навіть
просто читання — кримінальним
злочином .
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за свободу.
ОтветитьУдалитьПісля того як він написав книгу«Інтернаціоналізм чи русифікація?».Його жииття вкрай змінилось,його виключили з Союзу письменників України і зазнав переслідувань з боку КДБ,пізніше зовсім в 72-м був позбавленний волі на 18 місяців,його твір оголосили як- антирадянським твором. Безпосереднім поштовхом для написання цієї праці стало проведення у 1965 році в Україні репресій проти української інтелігенції. Таким чином він поніс покорання.
ОтветитьУдалитьДисиденти - це люди, які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури. Вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність...
ОтветитьУдалитьТому що Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Дзюба вважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики...
ОтветитьУдалитьДисиденство повело багатьох "страдальными" шляхами справді мучеників. Заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, та навіть своєм життям. Таким прикладом є Василь Стус, який дійшов до кінця і поклав своє життя заради віри. Тому можна сказать, що побачивши муки цих людей, ти сам можеш "запалитися" їхніми поглядами і хочаб на хвилину уявити їхній внесок та роль у "створенні" нашої держави, та боротьбу за неї...
ОтветитьУдалить1. На мою думку, дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини - незалежності України, її суверенітету, прав і процвітання. Мабуть, немає людини, яка б не хотіла жити у мирі і злагоді з усіма. Дисиденти ціною власних життів, свободи, різних життєвих благ прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутньому.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьСаме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
ОтветитьУдалитьДисиденти-це люди,яким стало достатньо сміливості протистояти тій системі,яку запроваджував СРСР. Дисиденти-це люди,з яких почалась перебудова,саме у розумах та світосприйняттях українців. Дисиденти-це люди,які відавали повністью себе,заради благополуччя в своїй державі!
ОтветитьУдалитьІван Дзюба- радянський дисидент,автор книги "Інтернаціоналізм чи руссифікація". Ця книга здобула критику зі сторони правління СРСР,тому що,в книзі описувалось зовсім не те,що потрібно було правлінню СРСР. Люди на той час мовчали,не мали змоги вільно висловлювати свої думки на рахунок минулих подій чи подій,що були на той момент,а в книзі Дзюби,описувались давно забуті цитати з приводу України та українського суспільства.
ОтветитьУдалить1.Дисиденство-,це сильні,відважню люди,які можуть відстояти свою точку зору!Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3.В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Диссидентами часто называют главным образом людей, противостоящих авторитарным и тоталитарным режимам, которые боролись ненасильственными средствами против советского строя и марксистско-ленинской идеологии (митинги, коллективные письменные жалобы руководству, литературная пропаганда и т.д.), за что были репрессированы в лагеря.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Диссиденты отвержено боролись за свои права и идеологии, зная, что последствия их деятельности могут быть опасны для их жизни и свободы, подвергать опасности их родных и близких. Они сопротивлялись даже будучи сосланными. Вера диссидентов в правую идеологию и убеждённость, что все их действия идут на благо обществу и родине, послужило мощному течению диссидентского движения. Я считаю, что выражение «знищені стають прапором» говорит о людях, чья борьба за свои интересы до смерти вдохновляла других людей, вела за собой, словно флаг.
1.В ті роки всі хотіли жити в країні де цвіте мир і гармонія,йде розвиток країни,де є демократія і свобода слова,але не хто не знав як вплинути цьому.І найсміливіші люди наважилися,ціною своїх життів прокласти шлях на верх.Ці люди Дисиденти.Вони боролися за демократизацію суспільства, поновлення та дотримання прав,свободу людини. Власне в Україні ця течія набула більшого розмаху, ніж на інших територіях. Українські дисиденти боролися за право вільності української мови, її культури та можливості повернення народу його державності та соборності. Дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР. Цей рух сприяв розвитку,поновленню,й стабільності в країіні.(Кирилл Склончак)
ОтветитьУдалить"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».
ОтветитьУдалить2.Як тільки у вашому одноманітному житті,в якій ви живете за правилами, які встановлені державою ,з'являється особистість яка висловлює свою власну думку,а ця думка відповідає вашій,ви починаєте замислюватися,а може пора теж її висловити,ви розумієте що це може коштувати життя,але цим ви зробите нове майбутнє і як тільки ви спостерігаєте що такі ж люди як і ви віддають життя за майбутнє,ви починаєте їм подрожать,адже ви хочете щоб ваша країна була незалежна,розвинена,і в ній була присутня свобода слова.І у вас відразу з'являється віра коли ви бачите, що люди йдуть за ідею і ідея починає ставати реальною.В цьому всьому є мученики,тобто дисиденты,а так само у них і у інших людей є віра в свої вчинки.І коли вже дисиденти знищені,але майбутнє змінилося,то ці сами дисиденты стають справжніми героями,справжньою легендою,справжніми прапорами майбутнього.(Кирилл Склончак)
3.Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього у власному творі "Інтернаціоналізм чи русифікація?" А саме розповів про жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін,що пригнічує національну свідомість людей.
ОтветитьУдалитьВін підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями. Сам В. Дзюба був виключений зі Спілки письменників України і опинився під наглядом КДБ.
Але не дивлячись на все це діяльність була неодноразово опублікован за кордоном.(Склончак Кирилл)
Я вважаю що десиденти були мужніми та справедлими людьми. Вони боролися за незалежність своєї країни та за краще життя народу. Боролися за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Українські дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях. Іван Дзюба, літературний критик і один з найвидатніших дисидентів, однаково прагнув здобути як громадянські свободи, так і національні права. Він чітко висловив свою мету: «Я пропоную… одну-єдину річ: свободу — свободу чесного публічного обговорення національного питання, свободу національного вибору, свободу національного самопізнання і саморозвитку. Але спочатку і насамперед має бути свобода на дискусію і незгоду». Націонал-комуніста Дзюбу непокоїла велика розбіжність між радянською теорією та дійсністю, особливо в галузі національних прав, тому він закликав власті усунути її для блага як радянської системи, так і українського народу.
ОтветитьУдалитьНа відміну від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції українського націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу до радянської системи та надію на її крах.
Проте взагалі українські дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.
Перші прояви цього руху мали місце наприкінці 1950-х та на початку 60-х років, коли на Західній Україні було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів» на чолі з адвокатом Левком Лук'яненком. Вона закликала до здійснення законного права України на вихід із Радянського Союзу. Після виявлення цих груп їхніх учасників на закритих процесах було засуджено до тривалих термінів ув'язнення.
У 1962 та 1963 роках Хрущов провів широко розрекламовані зустрічі з діячами культури та мистецтва. На них він роздратовано засудив «відступи від соціалістичного реалізму» та «прояви формалізму і абстракціонізму».
Інерція десталінізації продовжувала розбурхувати неспокій серед інтелігенції. Проведена у 1963 р. в Київському університеті офіційна конференція з питань культури та мови, участь у якій взяли більше тисячі чоловік, перетворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.
Приблизно в цей час студенти та інтелігенція стали постійно сходитися до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві не тільки для публічних читань творів поета, а й також для того, щоб критикувати культурну політику режиму. Підозріла пожежа 1964 р., що знищила фонд українських рукописів бібліотеки Академії наук України, викликала бурю протестів провідних діячів літератури.
2.Віра виникає тоді, коли є мученики» - тут мучениками виступають дисиденти, у яких була віра,незламна, вони чітко шли до своєї мети. А "знищені стають прапором" - у цьому вислові прапор представлений певним прикладом, тобто після знищення дисидентів, пам*ять про них залишиться і люди будуть наслідувати їх.
ОтветитьУдалить3.Як людина з розвинутою національною свідомістю не міг бути байдужим до принизливого становища свого народу і культури. Зокрема, його довгий час мучило питання такого змісту: "Чому, наприклад, — пізніше згадував І. Дзюба, — одній людині дорогі рідне слово, картини минулого, образ свого народу, болять його кривди над усе, хвилює питання: є в нього історичне майбутнє чи ні, збережуться для людства цінності, які він створив, чи ні, а іншій людині поруч з тією навіть невтямки, про що тут йдеться. І ніякими аргументами нічого їй не доведеш... Може тут справа не тільки в знаннях, а й у якихось химерних комбінаціях життєвих вражень, у якихось тонких, важко враховуваних емоційних, духовних та інших чинниках?"
ОтветитьУдалитьНеоціненний особистий внесок І.М. Дзюби у розвиток процесів демократизації й розбудови Української держави. Участь у русі за незалежність України він розпочав ще у 50-і роки. Велике значення для України мали його публічні віступи і публікації. Він публічно проголошував революційні промови, ідеї яких були ідеологічною основою шістдесятництва. Тому можно сміливо заявляти, що Дзюба був ідейним наставников цілої епохи. Попри те, що Іван Дзюба належить до покоління переслідуваних і репресованих носіїв української культури і довгий час жив під час тоталітарної влади, яка не дозволяла жодної критики на свою адресу, талановитий письменник не міг просто мовчати, попри всі заборони і небезпеки. Його не лякали страждання і муки, смерть і тюрма. Його феномен полягає у його громадянській позиції. Він завжди і за будь-яких обставин зберігав почуття власної гідності, боровся за правду. Він писав і відстоював найактуальніші проблеми 60-х років минулого сторічча. Також дуже помітна особливість його праць полягає в тому, що він завжди був коректний у своїй позиції. Коли він викладав свою думку, він завжди був чемний, навіть протиставляя російську і українську культури. Він робив все делікатно, як і повинен робити інтелігент. Це гарний приклад і урок для сучасників. Дзюба ніколі ні перед ким не приклонявся, він завжди говорив правду, не дивлячись на те, зручно це чи ні. Його викривальна гостро полемічна праця “Інтернаціоналізм чи русифікація”, таємно вивезена у рукописі за межі Радянського Союзу у 60-х роках минулого століття, схвилювала не лише українських патріотів, але й світову громадськість, яка чи не вперше у ХХ ст. була поставлена перед трагічним фактом конання української культури в умовах комуністичного режиму.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1) Я вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР, тому що дисиденти ціною власних життів, свободи, різних життєвих благ прокладали шлях до світла і радості людей. Це сильні люди котрі боролися до кінця, за те щоб існувала Україна.
ОтветитьУдалить2) "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». В.Мороз писав про українських дисидентів, які боролись за свои права и идеологии , заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, життям. Дисидентам довелось багато чого пережити і тому завдяки ним взагалі існує Україна.
3)В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі Спілки письменників України і зазнав переслідувань з боку КДБ, а 72-го року був ув'язнений на 18 місяців
1. Я вважаю що саме дисиденти стали поштовхом до пробудження українського та радянського суспільства загалом. Бо саме вони ціною своїх життів, своєї власної долі боролися за незалежність та повагу до нашого народу, до справедливих судів, до справедливого відношення до кожної людини.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Цей вислів має свій дуже глубокий зміст. На той час саме дисиденти були ціми мучениками. За їхню боротьбу вони платили усім, що в них було: повагою, сімєю, своєю свободою та навіть життям. Вони були дійсно патріотами своєх Батьківщини. І саме портрети та вислови ціх людей стоють гасласлами до нової боротьби у скрутний час для нашої країни...
ОтветитьУдалить3. У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" розповідається про жорстокість тоталітарної системи, про її несправедливість по відношенню до України, бо на той час навіть українська мова була "Тільки на папері", любий вияв непокорності до тогочасного режиму жорстоко карався та приховувався. Доказом цього стала присвоєння цьому твору антирадянскього гасла, ті люди котрі мали до ньго хоть якесь відншення карались по всій суворості.
ОтветитьУдалить1. Дисиденти -Великі Люди! Дисидентів переслідували, арештовували, мордували, але вони йшли до останнього! Це приклад для нинішніх українців, які навряд чи зробили б щось подібне заради Батьківщини!
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можна зрозуміти певні речі. насамперед те, що ціми мучиниками є - дисиденти! Бо вони боролися за нашу свободу та повагу і іх за це жорстоко карали. І саме ці люди та ії думки і вислови стають прапорами і гаслами до нової боротьби у скртний час!
ОтветитьУдалить3. Публікація Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" ?
ОтветитьУдалитьЦя публікація викривала всю суть тоталітарної системи. Показувала відношення тогочасної влади до людей котрі були не згодні с тою точкою зору, котру їм навязували. Тому на той час ії визнали антирадянською і карали усіх хто мав хоть найменшу причетність до неї. Саме ці покарання і стали доказаом правдивості публікації І. Дзюби.
3. Публікація Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" ?
ОтветитьУдалитьЦя публікація викривала всю суть тоталітарної системи. Показувала відношення тогочасної влади до людей котрі були не згодні с тою точкою зору, котру їм навязували. Тому на той час ії визнали антирадянською і карали усіх хто мав хоть найменшу причетність до неї. Саме ці покарання і стали доказаом правдивості публікації І. Дзюби.
1)Дисиденти, дуже сміливі і відважні люди.Які в свій час боролися заради незалежність своеї Батьківщини. Це великий приклад до інших українців. Вони стояли до останнього .Вони боролись за справедливість до свого народу.
ОтветитьУдалить3) У вересні-грудні 1965 р. свої висновки він виклав у праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Це було першим широким узагальненням ідей українського опозиційного руху. Головне завдання стояло в тому, щоб партійне керівництво повернулося до принципів ленінської національної політики. Вся книга усіяна цитатами Леніна, Маркса, Енгельса. Вона була свідченням легального заперечення офіційної політики радянського режиму. І тільки на український радянський уряд полягала відповідальність за долю УРСР.
ОтветитьУдалитьСам І. Дзюба був звільнений з роботи, його примусили відректися від написаного. Згодом заарештували і 18 місяців протримали за гратами, а згодом примусили до Спілки письменників України написати покаянного листа.
Таким чином, діяльність опозиції кінця 50-х- поч..60-х рр. мала величезне значення. Вона підготувала міцне підґрунтя для подальшої боротьби за демократизацію суспільства.
2)."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».Цей вислів має разний сміст. Я вважю що мученики боролись за свою країну,разними способами, а потім жорстоко за них відповідали,их дуже серьозно карали. Вони хотіли чтоб у свого народу була любовь до своей Батьківщини. И тим самим за це вони платили своим життям,свободою, страдали їхні близькі им люди .
ОтветитьУдалить1.На мою думку, дисиденти дуже сильні, відважні люди, які нічого не бояться і йдуть до своєї мети відчайдушно. Я вважаю, що дисиденти дуже позитивно вплинули на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки їм було поновлення і стабільність,відновлення української мови,українських пісень, віршів та поезій.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Дисиденти - це люди які боролися за демократизацію суспільства, виступали за дотримання національних прав та свободу слова людини, за вільний розвиток української мови та культури. Після повалення тоталітарних режимів колишні дисиденти відповідно до своїх переконань брали активну участь у суспільно-політичному житті. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за свободу. А «знищені стають прапором» - це пам'ять, для майбутніх поколінь.. Тобто, щоб стати пам’ятю для поколінь майбутніх, треба загинути за свободу, в даному випадку, це дисиденти.
3. Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
1. Я вважаю що десиденти були мужніми та сміливили людьми,які нічого не боялися. Ці люди боролися до останього за не залежність країни. На мою думку це сильні люди які не щкодували свого життя за ради свого народу та за свою країну.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цих висловів можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу.Мученики - це дисиденти, які боролися за свободу своєї країни . «знищені стають прапором» - це память, для наступних поколінь. Щоб залишитися в пямяті майбутніх поколінь, напевно треба загинути за свободу своеї караїни та ноду- це дисиденти.
3. У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася вся жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Йо́сипом Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За це Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1)
ОтветитьУдалитьДиседенство прагнуло до дотримання прав і свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, і реалізація прав українського народу на власну державність.
Багатьом цей розрив коштував кар'є¬ри; когось він повів страдницьким шляхом в'язнів сумління; деякі по¬платилися за нього найвищою платою -власним життям. Але то не були да¬ремні жертви. «Віра виникає тоді, коли є мученики», а «знищені стають прапором», —писав про українських ди¬сидентів Валентин Мороз.
ОтветитьУдалить3)
ОтветитьУдалитьСвоєрідним підсумком діяльності дисидентів часів «відлиги» була пра¬ця літературного критика з Києва Іва¬на Дзюби «Інтернаціоналізм чи руси¬фікація?», перекладена потім на кіль¬ка європейських мов. Книга була своє¬рідним протестом проти проведених у 1965 р. арештів українських дисиден¬тів, звинувачення їх в антирадянській діяльності. Свій твір І.Дзюба адресу¬вав П.Шелесту, тодішньому першому секретареві ЦК КП України. Автор сміливо засуджував практику нехту¬вання громадянськими правами укра¬їнського народу. Гострій критиці була піддана національна політика Кому¬ністичної партії в Україні. Праця, хоч і базувалася на ідеологічних засадах націонал-комунізму, дала могутній поштовх подальшому розгортанню правозахисного руху. Не випадково письменник Б.Антоненко-Давидович назвав працю І.Дзюби референдумом покоління. Вустами молодого публі¬циста найактивніша частина укра¬їнської молоді заявила про свій розрив з тоталітарною системою.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалитьТому що Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Дзюба вважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики...
ОтветитьУдалить2) "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». В.Мороз писав про українських дисидентів, які боролись за свои права и идеологии , заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, життям. Дисидентам довелось багато чого пережити і тому завдяки ним взагалі існує Україна.
ОтветитьУдалитьЯ вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР,тому що:
ОтветитьУдалить- за час СРСР, українську культуру зупиняли на часі розвитку,забувались українські пісні,а моментами й мова,а рух дисиденства сприяв розвитку,поновленню і стабільному початку нової України.
"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьСаме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ, а не на власне "Я". Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього і був жорстоко покараний: його виключили зї Спілки письменників Украаїни і КГБ взяло над ним нагляд.
ОтветитьУдалитьЯ вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України. Дисиденти боролися за право вільності української мови, її культури та можливості повернення народу його державності та соборності.
ОтветитьУдалить2. З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором"
ОтветитьУдалить3. В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою арґументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?” антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1. На мою думку, дисиденти - це сильні, мужні люди, кі можуть відстояти свою точку зору.Ці люди виступали за свободу слова і свободу України, за національні права, власну державність. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було ,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2.На превеликий жаль люди звертають на щось увагу тільки тоді, коли є жертви, мученики. Тоді вони, мабуть, починають в щось вірити.В данім вислові "Віра виникає тоді, коли є мученики» ,"мечениками - є дисиденти, у яких була віра,незламна, вони чітко шли до своєї мети. А «знищені стають прапором»- у цьому вислові прапор представлений певним прикладом тобто після знищення дисидентів, пам*ять про них залишиться і люди будуть наслідувати їх.
ОтветитьУдалить3. У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" розповідаються про всю жорстокість тоталітарної системи, весь жах який відбувався протягом цих жахливих років започаткованої Сталіним.Дзюба підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України.Саме за це влада оголосила публікацію Дзюби антирадянським твором.
ОтветитьУдалить1. Як ми знаємо, дисиденти - це люди інакомислячі, які йшли проти політики того часу. Я, вважаю. що дисиденти - це люди, які нічого не боялися, вони були сміливі і йшли проти усієї політики, для цього вони роздавали різноманітні листівки, газети, писали твори, щоб люди бачили, що вони говорять правду й дивляться справедливості в очі.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики"...Тільки тоді, коли є люди, які прагнуть чогось і добиваються цьго ,пройшовши крізь муки, тільки й тоді люди говорять собі : " А може вони насправді мають рацію..." і починають в це вірити, а для віри гинуть та мучаються люди.
3. Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином, бо цей твір
написаній під впливом тих подій, Іван Дзюба проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні і владі це не сподобалось, бо він описував всю правду,жорстоку, але правду.
1.Дисиденти були дуже сміливі, адже виступати проти влади дуже небезпечно. Вони були вірні своїм переконанням і незважаючи на всі перешкоди боролися за незалежність України.
ОтветитьУдалить2. Цей вислів несе дуже велике значення. Особливо для дисидентів, так як в їх боротьбі було багато жертв, це були такі жертви як втрати професій, заслання і життя людей. Тому дисиденти ще більше хотіли перемогти, щоб всі ці жертви були ненапрасні.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1.Дисиденти були дуже сміливі, адже виступати проти влади дуже небезпечно. Вони були вірні своїм переконанням і незважаючи на всі перешкоди боролися за незалежність України.
ОтветитьУдалить2. Цей вислів несе дуже велике значення. Особливо для дисидентів, так як в їх боротьбі було багато жертв, це були такі жертви як втрати професій, заслання і життя людей. Тому дисиденти ще більше хотіли перемогти, щоб всі ці жертви були ненапрасні.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади, започаткованої Сталіним. Розуміється влада не могла цього допустити, публікація була заборонена, а за письменником почали слідкувати.
1.Дисиденти були дуже сміливі, адже виступати проти влади дуже небезпечно. Вони були вірні своїм переконанням і незважаючи на всі перешкоди боролися за незалежність України.
ОтветитьУдалить2. Цей вислів несе дуже велике значення. Особливо для дисидентів, так як в їх боротьбі було багато жертв, це були такі жертви як втрати професій, заслання і життя людей. Тому дисиденти ще більше хотіли перемогти, щоб всі ці жертви були ненапрасні.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1. Я вважаю що десиденти були мужніми та сміливили людьми,які нічого не боялися. Ці люди боролися до останього за не залежність країни. На мою думку це сильні люди які не щкодували свого життя за ради свого народу та за свою країну.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цих висловів можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу.Мученики - це дисиденти, які боролися за свободу своєї країни . «знищені стають прапором» - це память, для наступних поколінь. Щоб залишитися в пямяті майбутніх поколінь, напевно треба загинути за свободу своеї караїни та ноду- це дисиденти.
3. У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася вся жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Йо́сипом Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За це Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
Дисидент— людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець.
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
ОтветитьУдалитьСаме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
Новоогарёвский процесс — процесс формирования нового союзного договора из-за назревшего кризиса между союзными республиками СССР.
ОтветитьУдалитьДанный процесс, начавшийся в апреле 1991 года, получил своё имя по названию подмосковной резиденции Михаила Горбачёва в Ново-Огарёво. В новоогарёвском процессе принимали участие 9 республик: РСФСР, Украинская ССР, Белорусская ССР, Казахская ССР, Узбекская ССР, Азербайджанская ССР, Таджикская ССР, Киргизская ССР и Туркменская ССР и союзный центр как самостоятельный участник дискуссий.
1)Я вважаю,що дисиденти дуже сміливі і правильно робили,що виступали проти агресивної репресивної машини СРСР. Вони справді вірили у власну ідею і відстоювали її понад усе. Якщо б не їх боротьба, мабудь не було б теперішньої України.
ОтветитьУдалить2)На мою думку його вислів можна коментувати так, що віра виникає тоді, коли хтось на стільки впевнений ,що це є правильно, що може вмерти за свою ідею ,впевненим у своїй правоті, і якщо ідея дійсно була правдою, то розуміючі сенс ціех ідеї також стануть на її захист і будуть віруючі у неї пропагандувати її далі, віддаючі шану тим , хто почав це.
3) Цей твір оголосили антирадянським,бо Іван Дзюба написав правду про політику КПРС , щодо України, а саме що- політика суперечить корінним інтересам українського народу, СССР не вибачає інакодумців та тих хто каже правду, щодо їх політики.
2)Валенти́н Яко́вич Моро́з (* 15 квітня 1936, Холонів, Горохівського району Волинської області) — український історик, один із представників українського національного руху, політв'язень, дисидент, автор понад 100 наукових праць. Доктор Гуманітарних Наук (Honoris Causa)
ОтветитьУдалить1) Я вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР,тому що:
- за час СРСР, українську культуру зупиняли на часі розвитку,забувались українські пісні,а моментами й мова,а рух дисиденства сприяв розвитку,поновленню і стабільному початку нової України.
3)Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1. Дисиденти вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.Дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.Це сильні люди котрі боролися до кінця, за те щоб існувала Україна , українська мова, література , культура та ін.
ОтветитьУдалить2. З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором"
3.Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього у власному творі "Інтернаціоналізм чи русифікація?" А саме розповів про жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін,що пригнічує національну свідомість людей.
Він підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями. Сам В. Дзюба був виключений зі Спілки письменників України і опинився під наглядом КДБ.
Але не дивлячись на все це діяльність була неодноразово опублікован за кордоном.
1. Я вважаю, що дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини.Немає людини, що не хотіла б жити у мирі і злагоді. Дисиденти ціною свого життя прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутньому
ОтветитьУдалить2. Віра людини - це явище вибіркове, непостійне. Коли з'явиться у вашому житті людина, що буде йти вперед, то ми замислимося, як ми живемо, чого прагнемо. Прикладом були дисиденти. Стали вони прапорами для свого і майбутніх поколінь, тому що ми починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо.
3. У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, та Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ. Мовні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього і був жорстоко покараний: його виключили зї Спілки письменників Украаїни і КГБ взяло над ним нагляд.
1. Я вважаю, що дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини.Немає людини, що не хотіла б жити у мирі і злагоді. Дисиденти ціною свого життя прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутньому
ОтветитьУдалить2. Віра людини - це явище вибіркове, непостійне. Коли з'явиться у вашому житті людина, що буде йти вперед, то ми замислимося, як ми живемо, чого прагнемо. Прикладом були дисиденти. Стали вони прапорами для свого і майбутніх поколінь, тому що ми починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо.
3. У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, та Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ. Мовні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, насправді не виконувалися. Іван Дзюба рішуче виспупив проти цього і був жорстоко покараний: його виключили зї Спілки письменників Украаїни і КГБ взяло над ним нагляд.
1)Дисиденти- це інакомислячі люди,які не боялися висловлювати свою думку. Вони були проти влади. Боролися за свободу слова і свободу України, за національні права. Дисиденство вплинуло позитивно на розвиток країни. Вони хотіли розвивати Україну.Виступали за свободу та вільний рух, культуру,релігію,вільний розвиток української мови хоч і не легально.
ОтветитьУдалить3. Публікація Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?"
ОтветитьУдалитьЦя публікація викривала всю суть тоталітарної системи, показувала відношення тогочасної влади до людей котрі були не згодні с тою точкою зору, котру їм навязували. Тому на той час ії визнали антирадянською і карали усіх хто мав хоть найменшу причетність до неї. Саме ці покарання і стали доказом правдивості публікації І. Дзюби.
2) "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цих висловів можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу,мученики - це дисиденти, які боролися за свободу своєї країни, а «знищені стають прапором» - це память, для наступних поколінь. Щоб залишитися в пямяті майбутніх поколінь, напевно треба загинути за свободу своєї караїни та свого народу.
ОтветитьУдалить1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить3. "Віра виникає тоді, коли є мученики» - тут мучениками виступають дисиденти, у яких була віра,незламна, вони чітко шли до своєї мети,а «знищені стають прапором» - це пам*ять, для майбутніх поколінь. Тобто щоб стати пам*ятю для поколінь майбутніх, треба загинути за свободу, в даному випадку, це дисиденти.
1. Дисиденти вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.Дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.Це сильні люди котрі боролися до кінця, за те щоб існувала Україна , українська мова, література , культура та ін.
ОтветитьУдалить2. Віра людини - це явище вибіркове, непостійне. Коли з'явиться у вашому житті людина, що буде йти вперед, то ми замислимося, як ми живемо, чого прагнемо. Прикладом були дисиденти. Стали вони прапорами для свого і майбутніх поколінь, тому що ми починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо.
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.На мою думку, дисиденти дуже сильні, відважні люди, які нічого не бояться і йдуть до своєї мети відчайдушно. Я вважаю, що дисиденти дуже позитивно вплинули на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки їм було поновлення і стабільність,відновлення української мови,українських пісень, віршів та поезій.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цих висловів можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу.Мученики - це дисиденти, які боролися за свободу своєї країни . «знищені стають прапором» - це память, для наступних поколінь. Щоб залишитися в пямяті майбутніх поколінь, напевно треба загинути за свободу своеї караїни та ноду- це дисиденти.
3.Іван Дзюба у своєму творі підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями.
1.дисиденти - це розумні,справедливі,сильні,мужні люди,які шли до мрії кожної людини,вони хотіли аби люди були вільними і не залежними від когось,також вони хотіли аби вільно розвивалась ураїнська мова та її культура та релігія.
ОтветитьУдалить2.Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисидентипройшли дуже багато аби досягти своєї мети.І дуже багато людей померли от вони і стануть прапор своєрідним бесмертним,вічним символом.
3.У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідається про всю жорстокість тоталітарної системи,весь жах який відбувався протягом цих жахливих років.Тобто чиста правда,яка відбувалась на самом ділі.І.Дзюба не побоявся відстоювати власну думку проти всієї жорстокості,за що він дуже сильно поплатився виключенням з Спілки письменників,та взагалі своїм життям.
1.Дисиденти були дуже сміливі, адже виступати проти влади дуже небезпечно. Вони були вірні своїм переконанням і незважаючи на всі перешкоди боролися за незалежність України.
ОтветитьУдалить2. Цей вислів несе дуже велике значення. Особливо для дисидентів, так як в їх боротьбі було багато жертв, це були такі жертви як втрати професій, заслання і життя людей. Тому дисиденти ще більше хотіли перемогти, щоб всі ці жертви були ненапрасні.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади, започаткованої Сталіним. Розуміється влада не могла цього допустити, публікація була заборонена, а за письменником почали слідкувати.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1 на мою думку рух дисиденства позитивно вплинув на розвиток України в період СРСР тому що за час СРСР, українську культуру зупиняли на часі розвитку,забувались українські пісні, й мова,а рух дисиденства сприяв розвитку,поновленню і стабільному початку нової України. Вони думали по іншому і виступали проти влади, що було недезпечно
ОтветитьУдалить3 Він підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України і вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями. Сам І. Дзюба був виключений зі Спілки письменників України і опинився під наглядом КДБ. Незважаючи на це, з 1968 р робота неодноразово друкувалася за кордоном, її перевели на російську, англійську, китайську, французьку та італійську мови. Проте в Україні твір був опублікований тільки в 1990 р в журналі «Вітчизна»
2 2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
1) Десиденти були дуже мужніми та сміливими, справжніми патріотами. Боролися за незалежність України та не боялися висловлювати свої думки.
ОтветитьУдалить2) З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
3) У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1. Опрацюйте матеріали блогу й залиште коментар стосовно власного ставлення до явища дисиденства й його історичної ролі в розбудову української державності.
ОтветитьУдалитьНа мою думку дисидентство існувало недарма. Явище "дисидентство" свідчило про наявність кризових явищ у радянській системі. Цей рух сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів.Саме дисидентство сприяло продовженню традиції національно-визвольної боротьби. Набутий дисидентами досвід та ідеологічні напрацювання були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності. Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва. Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури. Тож для мене і для України "дисидентсво"-це гордість, гордість за тих людей їх силу і волю,які стали значним скарбом,щоб наша Україна стала незалежною!!!
2. Прокоментуйте вислів В.Мороза - історика, дисидента: "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».
ОтветитьУдалитьНа мою думку цей вислів можно зрозуміти так: віра-це віра в свободу незалежної держави України; мученики - це дисиденти, які боролися за незалежність ціною власного життя,власного розуміння "Що таке незалежна держава?", а «знищені стають прапором» - це память та гордість, для наступних поколінь, саме прапор це той скарб,який повинен викликати почуття гідності,що ти українець.
3.Чому влада оголосила публікацію Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" антирадянським твором?
ОтветитьУдалить“Інтернаціоналізм чи русифікація?" праця І.Дзюби, в якій з марксистських позицій він проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні. Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Важливіші його публікації дісталися за кордон і були перекладені на чужі мови. Гуманні політичні позиції руху здобули йому прихильне наставлення поступових кіл світу. В обороні ув'язнених учасників українського руху опору виступили серед іншого в СРСР — академік А. Сахаров, П. Літвінов, О. Єсенін-Вольпін, В. Некрасов; у західному світі — діячі культури, науки, видатні письменники, між ними також деякі особи, відзначені Нобелівськими преміями (Гайнріх Бель, Сальвадор Лурія, Ґунар Мірдал, Ґюнтер Ґрас, Норман Мейлер, Еріх Фром, Ернест Мандель, Наум Чомський, Ленард Бернстін, Артур Шлесінджер та ін.).
ОтветитьУдалитьДисиденти зайняли помітне місце у світогляді населення. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадській свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави. З середовища дисидентів вийшло багато видатних політиків часу перебудови, серед яких учасник Народного Руху України В'ячеслав Чорновіл.
Досяг успіху рух за визнання УГКЦ, розпочатий в середині 1980-х років митрополитом Стернюком та підпільною ієрархією. Переломними подіями були багатотисячний молитовний похід у Львові до Собору Святого Юра 17 вересня 1989 року з вимогою легалізації УГКЦ в Радянському Союзі і зустріч Папи Івана Павла II з Михайлом Горбачовим в грудні того ж року. Вони дали початок легалізації УГКЦ.
Я вважаю, що віра у перемогу своєї справи з'являється тільки тоді, коли з'являються люди, що здатні прийняти мученицьку смерть за свої переконання, тоді і нші починають вірити, що ця справа не марна , і за неї варто боротися. А ті, кого знищили за його ідеї, стає безсмертним символом цієї ідеї, а згодом і держави.
ОтветитьУдалитьВ праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?», написаній під впливом тих подій, Іван Дзюба з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні. 1966 року автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад — керівництву КПРС.
ОтветитьУдалитьВ «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі Спілки письменників України і зазнав переслідувань з боку КДБ, а 72-го року був ув'язнений на 18 місяців.
В праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?», написаній під впливом тих подій, Іван Дзюба з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні. 1966 року автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад — керівництву КПРС.
ОтветитьУдалитьВ «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі Спілки письменників України і зазнав переслідувань з боку КДБ, а 72-го року був ув'язнений на 18 місяців.
1 На мою думку, дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини - незалежності України, її суверенітету, прав і процвітання. Мабуть, немає людини, яка б не хотіла жити у мирі і злагоді з усіма. Дисиденти ціною власних життів, свободи, різних життєвих благ прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутнього.
ОтветитьУдалить2 У цьому вислові видно істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3 У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ, а не на власне "Я". Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися.
1 На мою думку, дисиденти - це сильні, мужні люди, які сміливо прокували до мрії кожної людини - незалежності України, її суверенітету, прав і процвітання. Мабуть, немає людини, яка б не хотіла жити у мирі і злагоді з усіма. Дисиденти ціною власних життів, свободи, різних життєвих благ прокладали шлях до світла і радості людей, які зараз живуть і розуміють, що їх вчинок обов'язково знайде свою відображення у нашому щасливому майбутнього.
ОтветитьУдалить2 У цьому вислові видно істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3 У творі Іана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" розповідаються про те, що жорстокість тоталітарної системи, яку започаткував Сталін, а продовжували Хрущов, Брежнєв, Горбачов, пригнічує національну свідомість людей, змушує їх орієнтуватися на народ, а не на власне "Я". Мовні, культурні права людей, зокрема українців були лише формально затвердженими у Конституції, а насправді не виконувалися.
1.На мою думку, дисиденти - це люди, які думали не так як всi,тобто "по-іншому.Вони боролися за свободу слова, pа можливiсть вільного розвитку української мови та культури,боролися за дотримання прав та свобод людини. Вони прагнули створити незалежну Україну.
ОтветитьУдалить3.Своєрідним підсумком діяльності дисидентів часів «відлиги» була праця літературного критика з Києва Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація.Книга була своєрідним протестом проти проведених у 1965 р. арештів українських дисидентів, звинувачення їх в антирадянській діяльності. Свій твір І.Дзюба адресував П.Шелесту, тодішньому першому секретареві ЦК КП України. Автор сміливо засуджував практику нехтування громадянськими правами українського народу. Гострій критиці була піддана національна політика Комуністичної партії в Україні. Праця, хоч і базувалася на ідеологічних засадах націонал-комунізму, дала могутній поштовх подальшому розгортанню правозахисного руху. Не випадково письменник Б.Антоненко-Давидович назвав працю І.Дзюби референдумом покоління. Вустами молодого публіциста найактивніша частина української молоді заявила про свій розрив з тоталітарною системою.
ОтветитьУдалить1. Дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР,тому що, в цей час в УРСР почався розквіт української культури та кроки до мрії кожного українця - незалежна Україна, її суверенітет, дотримання людських прав
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що дисиденти своєрідні борці за свободи України, а їх муки не забудутся наступними поколіннями.
3. У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Сталіним, через це твір став антирадянським. Такі критичні погляди біли не прийнятні Москві і тому, Дзюбу виключили із Спілки письменників, а КГБ взяло його під нагляд.
1. Опозиційний дисидентський рух не був масовим чи організованим. Він мав на меті реформування суспільства мирними методами боротьби, а не насильницькими. Дисиденти хотіли захистити права людей, поліпшити та вдосконалити демократизацію чинної системи. Вони прагнули вільного розвитку української мови, культури, Українських звичаїв, традицій, розкриття справжнього минулого свого народу без усяких перекручувань і брехні.
ОтветитьУдалить3.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином.
1. Опозиційний дисидентський рух не був масовим чи організованим. Він мав на меті реформування суспільства мирними методами боротьби, а не насильницькими. Дисиденти хотіли захистити права людей, поліпшити та вдосконалити демократизацію чинної системи. Вони прагнули вільного розвитку української мови, культури, Українських звичаїв, традицій, розкриття справжнього минулого свого народу без усяких перекручувань і брехні.
ОтветитьУдалить3.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1) Десиденти були дуже мужніми та сміливими, справжніми патріотами. Боролися за незалежність України та не боялися висловлювати свої думки.
ОтветитьУдалить2) З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
3) У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1) Десиденти були дуже мужніми та сміливими, справжніми патріотами. Боролися за незалежність України та не боялися висловлювати свої думки.
ОтветитьУдалить2) З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
3) У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
6:25
ОтветитьУдалить1) Десиденти були дуже мужніми та сміливими, справжніми патріотами. Боролися за незалежність України та не боялися висловлювати свої думки.
2) З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
3) У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
На мою думку, дисиденти - це люди, які думали "по-іншому", тобто інакодумці. Вони боролися за свободу слова, за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.
ОтветитьУдалитьУ публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
Віра виникає тоді, коли є мученики» - тут мучениками виступають дисиденти, у яких була віра,незламна, вони чітко шли до своєї мети. А "знищені стають прапором" - у цьому вислові прапор представлений певним прикладом, тобто після знищення дисидентів, пам*ять про них залишиться і люди будуть наслідувати їх.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Дисиденти - це такі люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність
ОтветитьУдалить2.."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором» .Дисиденти йщли до кінця, і пережили багато страждань , щоб добитися своєї цілі. І тому завдяки ним існують українські звичаї!
3. В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1.Дисиденство,на мою думку,це сильні,відважню люди,які можуть відстояти свою точку зору!Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2. Дисиденство повело багатьох стражденими шляхами справді мучеників. Заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, життям, як Василь Стус, який дійшов до кінця і поклав своє життя заради віри. Тому можна сказати, що побачивши муки цих людей і сам можеш "запалитися" їхніми поглядами і їх доля є прапором для нас, на який ми дивимось знизу угору і, навіть, дивуємося стійкості переконань цих людей.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
Дисиденти, дуже сміливі і відважні люди.Вони боролися за демократизацію суспільства, поновлення та дотримання прав та свобод людини. Власне в Україні ця течія набула більшого розмаху, ніж на інших територіях. Українські дисиденти боролися за право вільності української мови, її культури та можливості повернення народу його державності та соборності.
ОтветитьУдалить3.Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
ОтветитьУдалитьІван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики. Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за свободу. А «знищені стають прапором» - це пам*ять, для майбутніх поколінь. Тобто щоб стати пам*ятю для поколінь майбутніх, треба загинути за свободу, в даному випадку, це дисиденти.
ОтветитьУдалить"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цього вислову можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за свободу. А «знищені стають прапором» - це пам*ять, для майбутніх поколінь. Тобто щоб стати пам*ятю для поколінь майбутніх, треба загинути за свободу, в даному випадку, це дисиденти.
ОтветитьУдалить3.Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
ОтветитьУдалитьІван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики. Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
Дисиденти це ті люди які виступали за дотримання прав та свобод людини, за вільний розвиток української мови та культури, вони хотіли вільного розвитку мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.
ОтветитьУдалить1. Як ми знаємо, дисиденти - це люди інакомислячі, які йшли проти політики того часу. Я, вважаю. що дисиденти - це люди, які нічого не боялися, вони були сміливі і йшли проти усієї політики, для цього вони роздавали різноманітні листівки, газети, писали твори, щоб люди бачили, що вони говорять правду й дивляться справедливості в очі.
2."Віра виникає тоді, коли є мученики"...Тільки тоді, коли є люди, які прагнуть чогось і добиваються цьго ,пройшовши крізь муки, тільки й тоді люди говорять собі : " А може вони насправді мають рацію..." і починають в це вірити, а для віри гинуть та мучаються люди.
3. Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином, бо цей твір
написаній під впливом тих подій, Іван Дзюба проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні і владі це не сподобалось, бо він описував всю правду,жорстоку, але правду
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьДисиденти- це сильні,відважнi люди,які можуть відстояти свою точку зору.Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли зьявились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3..Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
Іван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1. Якщо буде існувати держава і влада, то завжди будуть знаходитися люди, які хотіли б змінити щось або кардинально. В свої часи дисидентивиступали проти інуючої влади, таким чином вони прагнули створити незалежну Україну.Дисидентсво дало міцний поштовх для розбудови України, воно було наче тліючою скибкою,яка у доречний момент була готова розпалити вогонь. Я вважаю, що утворення незалежної України якоюсь значною мірою зобов'язане дисидентству.
ОтветитьУдалить2. Дисиденство повело багатьох стражденими шляхами справді мучеників. Заради своєї віри вони жертвували становищем в суспільстві, волею, життям, як Василь Стус, який дійшов до кінця і поклав своє життя заради віри. Тому можна сказати, що побачивши муки цих людей і сам можеш "запалитися" їхніми поглядами і їх доля є прапором для нас, на який ми дивимось знизу угору і, навіть, дивуємося стійкості переконань цих людей.
3.У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
Як ми знаємо, дисиденти- це сильні,відважнi люди,які можуть відстояти свою точку зору.Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли зьявились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3..Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
Іван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
Як ми знаємо, дисиденти- це сильні,відважнi люди,які можуть відстояти свою точку зору.Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики. Я вважаю,що дисиденти все ж таки змогли вплинути на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки дисидентам було поновлення і стабільність,відновлення рідної мови,українських пісень,та взагалі початок нової країни,а саме України!
ОтветитьУдалить2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Саме В.Мороз писав про українських дисидентів.У цьому істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли зьявились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3..Іван Дзюба написав упродовж вересня–грудня працю під назвою “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, в якій з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
Іван Михайлович Дзюба свідомо писав свою роботу як легальну. Автор відправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС.
В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.
Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
1) Десиденти були дуже мужніми та сміливими, справжніми патріотами. Боролися за незалежність України та не боялися висловлювати свої думки.
ОтветитьУдалить2) З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
3) У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" показується вся жорстокість тогочасної влади,започаткованої Сталіним. Звичайно владі це неподобалося і вони заборонили данну публікацію. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
1. Якщо буде існувати держава і влада, то завжди будуть знаходитися люди, які хотіли б змінити щось або кардинально. В свої часи дисидентивиступали проти інуючої влади, таким чином вони прагнули створити незалежну Україну.Дисидентсво дало міцний поштовх для розбудови України, воно було наче тліючою скибкою,яка у доречний момент була готова розпалити вогонь. Я вважаю, що утворення незалежної України якоюсь значною мірою зобов'язане дисидентству.
ОтветитьУдалить2.Віра людини - це явище вибіркове, непостійне, на жаль. Але коли з'явиться у вашому житті людина, яка буде йти вперед, не дивлячись ні на що, то ми задумаємося над тим, як ми живемо, чого прагнемо. Звісно, що така думка, яка суперечить мільйонам інших думок має негативні, а іноді і летальні наслідки. Прикладом були дисиденти. Стали вони прапорами для свого і майбутніх поколінь, бо ми починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо. Іще кажуть, що геніальні люди покликані згоріти, щоб осяяти своє століття.
3.Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, був виключений зі Спілки письменників України і зазнав переслідувань з боку КДБ, а 72-го року був ув'язнений на 18 місяців.
1. Дисиденти дуже сильні, відважні люди, які нічого не бояться і йдуть до своєї мети відчайдушно. Я вважаю, що дисиденти дуже позитивно вплинули на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки їм було поновлення і стабільність,відновлення української мови,українських пісень, віршів та поезій.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». З цих висловів можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу.Мученики - це дисиденти, які боролися за свободу своєї країни . «знищені стають прапором» - це память, для наступних поколінь. Щоб залишитися в пямяті майбутніх поколінь, напевно треба загинути за свободу своеї караїни та ноду- це дисиденти.
3.Іван Дзюба у своєму творі підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями.
1. Дисидентсво - це поштовх для розбудови України. Я вважаю, що утворення незалежної України якоюсь мірою зобов'язане дисидентству.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Так завжди буває: якщо ти в щось вірих, то тобі треба це доказати; найвіданіші, які віддають життя за свою віру, стають її символами.
3. Іван Дзюба у творі "Інтернаціоналізм чи русифікація" підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне знищення національних інтересів населення України. Він вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися злочинцями.
1.На мою думку, дисиденти дуже сильні, відважні люди, які нічого не бояться і йдуть до своєї мети відчайдушно. Я вважаю, що дисиденти дуже позитивно вплинули на розвиток України у період СРСР,тому що завдяки їм було поновлення і стабільність,відновлення української мови,українських пісень, віршів та поезій.
ОтветитьУдалитьДисиденти- це сильні,відважнi люди,які можуть відстояти свою точку зору.Дисиденти виступали проти панівного державного ладу,або проти загальноприйнятих норм певної країни,вони також протистували проти офіційної ідеології й політики.На мою думку дисиденти вплинули позитивно на на розвиток України у період СРСР,вони були справжніми патріотами,вони допомагали розвиватися нашій мові,позитивно впливали на дух Українського народу.
ОтветитьУдалить"Віра виникає тоді,коли є мученики" і "знищені стають прапором".Я розумію цей вислів так:Віра у майбутнє виникає тоді,коли є люди які можуть відстояти свою думку,разом з цими людьми просипається сміливість,можливість висловити свою думку і не боятися.Знищені стають прапором,це у свою чергу така алегорія.Знищені люди-це дисиденти,на велий жаль,люди розуміють вчинки через великий проміжок часу,саме так і з дисидентами,їх вплив зрозуміли та запізно.Вираз "стають прапором" Це пам`ять , для наступних поколінь.Та можливість рівнятися на незламністть і віру.
У публікації Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" висвітлювалася жорстокість тоталітарної системи, започаткованої Сталіним. Звісно владі таке критичне ставлення не могло сподобатися, а отже і твір став антирадянським. За таку правду Дзюбу виключили із Спілки письменників і КГБ взяло його під нагляд.
2. З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором".
ОтветитьУдалить1. Дисиденти, дуже сміливі і відважні люди.Вони боролися за демократизацію суспільства, поновлення та дотримання прав та свобод людини. Власне в Україні ця течія набула більшого розмаху, ніж на інших територіях. Українські дисиденти боролися за право вільності української мови, її культури та можливості повернення народу його державності та соборності.
ОтветитьУдалить2. З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором"
3. З вислову "Віра виникає тоді, коли є мученики» можно зрозуміти, що віра-це віра в свободу, мученики - це дисиденти, які боролися за цю свободу. «знищені стають прапором» - де-хто з дисидентів поплатився власним життям і ті дисиденти, які поплатилися життям їх будуть пам' ятати вічно вони стануть "прапором"
1.В СРСР дисиденти виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в неросійських республіках — за національні права, власну державність.Це так мовніи інокодумці,люди, політичні погляди яких істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вони живуть; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади.
ОтветитьУдалитьЯ вважаю,що це дуже сміливі та мужні люди,які шли до своєї мети,поклавши пів життя на це і даже навіть все. Дисиденти зробили великий повштох щодо до змін в історії України.
2."Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».Активна частина української молодої інтелігенції заявила про свій розрив з тоталітарною системою. Багатьом він стояв кар’єри і повів по тяжкому шляху мучеників совісті, а інші заплатили за це життям.
3.
Лист Дзюби і доданий до нього матеріал "Інтернаціоналізм чи русифікація?", надіслані до ЦК КП України, являють собою виклад поглядів сформованого українського буржуазного націоналіста, вони є злісним наклепом на ленінську національну політику КПРС і практику національного будівництва в Радянському Союзі, підступною спробою, прикриваючись посиланнями на класиків марксизму-ленінізму і всіляко перекручуючи їх положення, пропагувати ідеї і принципи українського буржуазного націоналізму.
3.В “Інтернаціоналізмі чи русифікації?” Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
ОтветитьУдалить1. Я вважаю,що дисиденство позитивно вплинуло на розвиток України в період СРСР,тому що:
ОтветитьУдалить- за час СРСР, українську культуру зупиняли на часі розвитку,забувались українські пісні,а моментами й мова,а рух дисиденства сприяврозвитку,поновленню і стабільному початку нової України.
2. У цьому вислові видно істинне значення їхньої діяльності.
Саме віра у світле майбутнє виникла тоді,коли з*явились дисиденти. На мою думку,вони стали саме прапорами для майбутнього цілої країни.
3.Іван Дзюба у своєму творі підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне придушення національних інтересів корінного населення України та вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися кримінальними злочинцями.
Швидше за все дисидентство існувало недарма. Явище "дисидентство" свідчило про наявність кризових явищ у радянській системі. Цей рух сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів.Саме дисидентство сприяло продовженню традиції національно-визвольної боротьби. Набутий дисидентами досвід та ідеологічні напрацювання були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності. Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва. Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури.
ОтветитьУдалитьВіра-це віра в свободу незалежної держави України;
ОтветитьУдалитьмученики - це дисиденти, які боролися за незалежність ціною власного життя, а «знищені стають прапором» - це память та гордість, для наступних поколінь, саме прапор це той скарб,який повинен викликати почуття гідності,що ти українець.
“Інтернаціоналізм чи русифікація?" праця І.Дзюби, в якій з марксистських позицій він проаналізував національно-культурну політику радянської влади в Україні.
ОтветитьУдалитьВ своїй праці Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму.Свь аргументи автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики. Комуністична влада оголосила “Інтернаціоналізм чи русифікацію?” антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання – кримінальним злочином.
Завдання 1.
ОтветитьУдалитьЯ вважаю,що дисиденти - це сильні духом люди,які хотіли гарного майбутнього для рідної України.
Дисиденти - це інакодумці. На мою думку,дисиденти позитивно вплинули на розвиток України,бо дисиденти виступали проти панівного державного ладу,вони були справжніми патріотами,вони допомагали розвиватися нашій мові,позитивно впливали на дух Українського народу.
Завдання 2.
ОтветитьУдалить"Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». На мою думку,віра - це те,у що вірять мученики,а мученики - це і є дисиденти,які прагнуть свободи. "Знищені стають прапором" - це пам'ять нашого народу про діяльність дисидентів.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЗавдання 3.
ОтветитьУдалитьВлада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання чи навіть просто читання — кримінальним злочином. В праці Іван Дзюба по-перше вказує на наявність національної кризи в Україні, не дивлячись на те, що на той час прокламувався «розквіт» української держави.
В своїй праці Дзюба з марксистських позицій аналізує національно-культурну політику радянської влади в Україні. Він доводить, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудував переважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-х років. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України, суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихід у поверненні до ленінських принципів національної політики.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить1. Дисидентсво - це поштовх для розбудови України. Я вважаю, що утворення незалежної України якоюсь мірою зобов'язане дисидентству.
ОтветитьУдалить2. "Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором». Так завжди буває: якщо ти в щось вірих, то тобі треба це доказати; найвіданіші, які віддають життя за свою віру, стають її символами.
3. Іван Дзюба у творі "Інтернаціоналізм чи русифікація" підкреслював, що радянська політика спрямована на тотальне знищення національних інтересів населення України. Він вимагає негайних змін. Відразу після виходу твору його оголосили антирадянським, а всі, хто зберігав, поширював або просто читав працю, оголошувалися злочинцями.